Що таке класичний костюм, фрак, смокінг
Класичний костюм (від фр. Costume – одяг, вбрання, сукня) – комплект верхнього одягу, виготовленого в одному стилі з однієї тканини. У класичний костюм входять піджак та брюки, інколи жилет. Костюм доповнюють сорочка і краватка, іноді хустинка в нагрудній кишені.
Спочатку класичний костюм носили тільки чоловіки, згодом його стали носити і жінки. Класичний костюм є стандартом для роботи в офісі, перемов та інших офіційних заходів. В повсякденному житті використовується як одяг для світських заходів, виходу в гості, до музею, на концерт або ін.
Класичний чоловічий костюм має довгу історію і сотні, якщо не тисячі прообразів. Але прийнято вважати, що костюм народився в XIX столітті в Англії. У першій половині XIX століття чоловічий костюм включав в себе редингот (довгий сюртук як пальто, двобортний, зазвичай приталений), жилет і довгі панталони. Невід’ємними елементами костюмів були капелюх-циліндр і рукавички.
Стандартними кольорами для ділового чоловічого костюма є чорний, темно-синій, всі відтінки сірого. До них також можна додати і більш «неформальні кольори»: темно-коричневий, темно-зелений та ін. Темно-синій колір – насичений, приємний для очей, до того ж, він чудово поєднується з білосніжними і голубуватими сорочками. Він відмінно підкреслить впевненість чоловіка в собі. Сірий колір менш офіційний і більше приваблює погляд до себе. Для виставки або презентації це ідеальний варіант. Також його можна урізноманітнити сорочками світлих відтінків: рожевого, персикового. Тим не менш, найбільш консервативним залишається чорний: він підійде для більшості випадків.
Виділяють три кити, на яких тримається класичний костюм – покрій, колір і тканина. Саме в такому порядку, тому що покрій – визначальний елемент костюма. Покрій костюма має бути природним, тобто виявляти найкраще, що є у фігурі його власника. Основна форма, що визначає гарний крій, з’явилася в 1930-і роки і, незважаючи на віяння моди і часу, використовується знову і знову.
У 70-ті роки ХХ століття в моду увійшли фланелеві трійки. Потім у 80-ті роки відбувся сплеск “шику” – представники ділової еліти виставляли напоказ дорогі речі престижних марок, в тому числі краватки, запонки, годинники.
Початок 90-х багато хто пам’ятає як еру “легких” грошей і малинових піджаків. Клубний бордовий або зелений піджак тоді вважався важливим атрибутом людей, які різними шляхами «сколотили» собі капітал і вважали себе бізнесменами.
Спад демонстрації дорожнечі настав наприкінці 90-х років, коли люди стали простіше одягатися. Наступала ера спортивного «ширпотребу».
Фрак (від фр. fraс) – чоловічий парадний вечірній костюм особливого крою: піджак короткий спереду з довгими вузькими фалдами (підлогами) ззаду, брюки з атласними лампасами. З’явився фрак у Франції в середині IVIII століття і був винятковою військовим одягом та не відносився до парадного вбрання. Він був елементом кавалерійської уніформи офіцерів, а його форма дозволяла їм одночасно зручно перебувати в сідлі, верхи на коні, ще й ефектно виглядати. В ті часи офіцери були з вищого світу і часто з’являлися на званих вечорах і балах. Це поступово призвело до того, що фрак став модним, на ті часи, одягом для урочистих подій.
Під фрак надівається сорочка з туго накрохмаленою манишкою, стоячим коміром із загнутими кутами і запонками. На неї пов’язується біла шовкова краватка-метелик. Поверх сорочки надівається білий пікейний жилет (шовковий не вважається хорошим тоном) з трьома ґудзиками, які завжди повинні бути застебнутими. У нагрудну кишеню піджака вкладається білий носовичок (якщо на грудях не прикріплені ордена). При собі слід мати свіжі білі рукавички. З фраком слід носити кишеньковий годинник на ланцюжку. Фрачні брюки оздоблюються атласними лампасами. Фрак слід носити тільки з чорними лаковими туфлями і високими чорними шкарпетками. Коли холодно, поверх фрака надягають чорне пальто з білим шарфом, білі рукавички і чорний капелюх-циліндр. Але якщо Ви наділи фрак вперше в житті і ще не встигли увійти в образ світського лева, дотримуйтесь негласного правила: “носити фрак слід як піжаму – не помічаючи його”.
Смокінг – вечірній чорний піджак з відкритими грудьми і довгими, обшитими шовком лацканами. До смокінга підходять: туга крохмальна манишка, стоячий комірець з загнутими кутами, чорна краватка-метелик, черевики з тонкої шкіри (не лаковані), чорний жилет або пояс-кушак камербанд («cummerbund»).
Назва “смокінг” походить з англійської (англ. «smoking» – куріння – костюм для куріння). У аристократичному суспільстві на балах по сусідству з основним залом, зазвичай, були окремі кімнати для куріння, куди віддалялися чоловіки. Щоб якомога менше переносити запах тютюну з курильної кімнати чоловіки, що входили туди, одягали спеціальні «smoking jacket» – («курильний жакет»), який знімали, виходячи з курильної кімнати. Цим джентльмени намагалися догодити дамам.
Відмінною особливістю смокінга є оброблені атласом лацкани. При курінні сигар вважається верхом непристойності струшувати попіл з сигари. Стовпчик попелу повинен сам впасти. Тому попіл часто падає на костюм. З атласних лацканів смокінга попіл струшується легко, не залишаючи слідів.
Завжди слідуйте правилу: фрак – одяг для офіційних заходів,
а смокінг – для неофіційних, хоча і урочистих.
